Головна » 2018 » Жовтень » 4 » Рецепт успіху Тетяни Пакалюк
Бібліотеці 120 років!

 

 

 

 



13:07
Рецепт успіху Тетяни Пакалюк
Тетяна Пакалюк – дитяча письменниця, автор чотирьох десятків творів, які знають і люблять юні українські читачі. Педагог, який виховує дітей своїми книжками. Разом з Чернігівською обласною бібліотекою для дітей започаткувала конкурс літературних талантів «Хай весь світ дивують нині діти неньки України», який вже вісім років поспіль виявляє молоді дарування.
В чому секрет успіху Тетяни Пакалюк? Про це – в інтерв’ю, яке вона дала «Ключу» ("Краща література юним читачам", скорочено - КЛЮЧ – таку назву має проект Національної бібліотеки України для дітей, присвячений дитячій літературі України).


- Пані Тетяно, чому Ви обрали саме дитяче письменництво?
- Якщо коротко, діти – це незіпсовані душі. І треба за допомогою літератури допомогти їм не зіпсуватися.
- У 2006-му році світ побачила Ваша перша книжка – «Як бобер і їжаки мандрували вздовж ріки». Ви пам’ятаєте свої відчуття, коли Ви перший свій новодрук – як першу дитину – взяли в руки?
- З одного боку, було шалене відчуття щастя, що вона є. З іншого – шалена образа на видавництво: я розраховувала на відповідну якість друку, але від того, що я побачила, була в шоці. По-перше, вона була не вичитана. А по-друге, ілюстрації, що готувалися не так, як зараз – на комп’ютері, а малювалися фарбами, вони були жахливого кольору. Тоді я сказала: «Я перевидам цю книгу!» І ця книга пережила вже три перевидання!
- У Вашому творчому доробку близько чотирьох десятків книг. Є серед них така, про яку, беручи в руки, Ви думаєте: «Невже це я написала?»
- Та в мене така ситуація з кожною книгою (сміється). Я й досі не можу повірити, що я пишу ці книжки.
- Ви народилися у Вінниці, але фактично все життя провели на Чернігівщині. Рідний край накладає відбиток на творчість?
- Природа! Дитинство моє пройшло в Носівці – невеличкому районному центрі. Річка, луки, сади… Весь час на природі, весь час по коліно ноги мокрі… Перші свої вірші я почала писати у 8-9 років. Я пам’ятаю, як сиділа на копиці трави біля річки і складала віршики. Тоді я навіть не усвідомлювала, що це таке – це була якась внутрішня потреба.
- Як народжується твір?
- Ви знаєте, в мене завжди твір виходить «більш дорослим», ніж той читач, на якого я попередньо орієнтуюсь…
- Загадувати – марна справа?
- Я намагаюсь щось продумувати наперед, але в результаті все відмітається і виходить геть щось інше. Зберігається тільки ідея. Я зараз навіть не намагаюся чітко визначатися з сюжетом, бо знаю, вийде не так, як «Я» хочу, а так, як «Воно» в мені хоче…
- І читачеві це подобається! А наскільки для Вас важливі зустрічі з читачами?
- Для мене це навіть важливіше, ніж саме написання книжок. Написання книжок – це лише засіб, засіб донести до дитини речі, які ти вважаєш важливими. Я написала книгу і все – я до неї втратила інтерес. Але він з’являється знову, коли я цю книгу презентую. Причому аудиторія чим доросліша, тим цікавіша.
- Знання і вміння в педагогіці позначилися на роботі?
- Моя педагогічна освіта дає мені можливість «відчувати» дітей. Я в дитинстві уявляла себе тільки педагогом, захоплювалася шефством: у восьмому класі займалася з другокласниками – ставила з ними театральні постановки, готувала свята. Школа для мене – щось яскраве, кольорове, найкращі спогади і про вчителів, і про однокласників, з якими я й досі підтримую стосунки. Я уявляла себе тільки вчителем, але мені завжди було цікаво не навчати, а виховувати. Коли я прийшла працювати в школу (а я викладала хімію), мені не вистачало свободи і творчості, хоча вчителювала з задоволенням. В якійсь момент я відчула, що хочу відірватися від школи. Хочу займатися з дітьми, але більш творчо.
- І цим заняттям стали книги для дітей. Але дитяча книга – особлива, в ній надважливі ілюстрації. Буває, що автор бачить одне, а художник – інше. Тоді потрібен творчий тандем?
- Звичайно. Для мене завжди було важливо, щоб художник бачив моїх героїв моїми очима. Я починала з Оленою Єфіц (це тепер моя найближча подруга). Завдяки їй мої перші книжки були такими живими, адже малювала вона фарбами. Тепер доля подарувала мені художницю Марину Скоробагатько з Мени. От їй «дано» малювати, хоча вчилася вона цьому виключно в школі на уроках образотворчого мистецтва. Марина створювала книжки-саморобки для мами – виховательки, яка працювала в дитячому садку. Мені потрапила до рук одна з таких книжок. Я побачила її малюнки і зрозуміла – це «моя людина»! Рідкісний випадок, але ми дійсно все бачимо одними очима. Дуже рідко буває, що вона бачить щось по-іншому, але тоді те, що вона бачить, більш вдале, ніж я собі уявляла. Марина вже проілюструвала понад 30 моїх книг.
- Пані Тетяно, а «пером» заробити в Україні можна?
- Можна, і не тільки я тому приклад. В нас багато успішних письменників. Але для того, щоб бути успішним, мало бути просто письменником. Треба – і це найголовніше! – вміти спілкуватися з людьми. Це мій секрет успіху. Я люблю знайомитися зі своїми читачами. На одному з книжкових форумів у Києві я познайомилася з жінкою, яка привела мене до школи, де навчається її дитина. Познайомилася з дітьми, вчителями. І почула: «Приходьте до нас ще!» Я знайомлюся з бібліотекарями. Вони зараз просто шукають авторів, які хочуть і можуть спілкуватися з дітьми, тому що, на жаль, багато людей чудово пишуть, але абсолютно не вміють спілкуватися. Це велика проблема – не вміти з дітьми знайти спільну мову. Я думаю, моя педагогічна освіта дала мені дуже багато в плані вміння спілкуватися з дітьми, вміння тримати аудиторію. Я сама отримую від цього велике задоволення – мені завжди є про що поговорити з людьми будь-якого віку.
- Що зараз в роботі?
- Ілюструється моя книга «Самі вдома», яку я влітку написала. Готується третє видання «Комп’ютерного лиха» - тема для мене актуальна: гадаю, діти надто захоплені електронною технікою. І закінчую писати книгу «Як я перевиховав свою маму».
- Про що вона?
- Дорослі критикують дітей – як завжди. Але ж і діти критикують дорослих не менше! Я дослухалась до сучасних діток. І, керуючись цим «дослідженням», почала писати «Як я перевиховав свою маму». В дітей дуже багато претензій до дорослих, які вони не завжди можуть висловити. А я хочу стати тією людиною, яка скаже своє слово за всіх «ображених дітей».
- Успіху Вам в цій нелегкій справі!

Спілкувався Андрій ЯСНИЙ




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Події | Переглядів: 43 | Додав: estet | Теги: інтерв'ю, Пакалюк Т. | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
-->
Наші сторінки
сторінка Фейсбуку Чернігівська обласна бібліотека для дітей Твіттер Чернігівська обласна бібліотека для дітей
Меню сайту
Вітаємо

Дорогі друзі!

Шановні читачі і поки ще не читачі нашої бібліотеки! Нам вже 120, ми – найстарша дитяча бібліотека в Україні. І водночас – одна з найсучасніших. Кожна дитина, кожна родина може отримати в нашій бібліотеці те, що потрібно – від рідкісних видань і бестселерів дитячого книжкового ринку до сучасних технологій для роботи в світових інформаційних системах. Адже шлях до успіху пролягає через бібліотеку. «Читай – дивуйся, пізнавай!»

З повагою
директор бібліотеки
Тамара Клюй

Інформація

Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Анонси

Форма входу
Логін:
Пароль:
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0